Аліменти – це складна тема. Тому в даному інформаційному листі пропонується лише загальний огляд.
1. В яких випадках сплачуються аліменти?
Аліменти сплачуються, коли виконані передумови 1, 2 та 3.
Передумова 1
Аліменти може вимагати лише особа, котра терпить матеріальну нужду, оскільки сама не може забезпечити своє утримання. Людина терпить матеріальну нужду, якщо вона сама має надто низький дохід і не володіє значним майном. Тут бувають різні обмеження, котрі залежать від виду утримання, напр., аліменти на утримання дітей або дорослих.
Передумова 2
Особа, яка має сплачувати аліменти, повинна бути платоспроможною. Платоспроможністю вважається наявність достатнього власного доходу. Тут також існують різні обмеження, які залежать від того, про який вид аліментів йдеться.
Передумова 3
Зобов’язання до сплати аліментів визначаються законодавством. Аліменти можна вимагати тільки в рамках цих законів, якщо їх призначили, то їх обов’язково слід сплачувати.
2. Хто зобов’язаний платити аліменти? Хто отримує аліменти?
Законодавство передбачає наступні аліментні зобов‘язання: аліменти на утримання неповнолітніх дітей (до 18 років): Той, хто проживає з дитиною, сплачує орендну плату за квартиру та щоденні витрати, тобто сплачує «утримання в натуральній формі». Той, хто не проживає з дитиною, повинен платити аліменти в грошовій формі! Розмір аліментів залежить від Вашого доходу та кількості дітей. Його визначає суд або служба у справах неповнолітніх. Якщо мова йде про неповнолітніх дітей, то батьки мають підвищений обов‘язок утримувати їх (gesteigert unterhaltspflichtig).
Важливо! Підвищений обов‘язок батьків утримувати дітей стосується і неодружених/незаміжніх дітей до 21 року, котрі ще вчаться в школі та живуть разом з одним з батьків. Підвищений обов‘язок утримувати означає: особа, яка має сплачувати аліменти, повинна робити все можливе, щоб достатньо заробляти. У крайньому разі дохід повинен бути вичерпаний аж до прожиткового мінімуму. Ця особа повинна працювати понаднормово, влаштуватися на додаткову роботу або використовувати власне майно для сплати аліментів. Якщо ця особа безробітня, вона повинна інтенсивно шукати роботу і надати докази цього! Той, хто цього не робить, вчиняє кримінальний злочин (= порушення обов‘язку утримання). В результаті проти цієї людини може бути порушено кримінальну справу і винесено обвинувальний вирок.
Зверніть увагу! Аліменти на утримання дитини повинні виплачуватися особі, з якою дитина проживає. Найчастіше це мати дитини. Її дохід не впливає на обов’язок сплати аліментів. Це правило діє і в тому випадку, коли подружжя проживає окремо.
Інші зобов’язання по виплаті аліментів: Інші зобов’язання по виплаті аліментів, на відміну від аліментів на неповнолітніх дітей, не є підвищеними. Встановлено різні межі розміру доходу, починаючи з якого необхідно сплачувати аліменти, і щодо того, чи обов’язково використовувати власне майно для сплати аліментів.
Аліменти для подружжя, що проживає окремо, та розлучених осіб: Після розставання, а також після розірвання шлюбу обов‘язок сплачувати аліменти часто зберігається. Це буває, коли доходи кожного з подружньої пари відрізняються. Той, хто має більший дохід, повинен сплачувати частину свого доходу як аліменти. Тривалість виплати аліментів залежить від того, як довго тривав шлюб. В принципі, кожна розлучена особа повинна робити все можливе для забезпечення достатнього власного доходу, щоб мати можливість жити без аліментів. Однак це може бути неможливо або лише частково можливо (напр., через вік, хворобу, виховання спільних дітей, догляд за повнолітньою дитиною-інвалідом). У такому випадку виплата аліментів повинна продовжуватися.
Зверніть увагу: звісно, це стосується і одностатевих шлюбів!
Аліменти на утримання матері або батька спільної дитини: Якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі і не проживають разом, той з батьків, з ким проживає дитина, має право на утримання (у зв‘язку з доглядом за дитиною). Однак, аліменти виплачуються лише в тому випадку, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, не має достатнього власного доходу. Право на аліменти майже завжди закінчується після досягнення дитиною 3-річного віку. Аліменти повинні виплачуватися довше, тільки якщо необхідний інтенсивний догляд за дитиною (напр., у випадку дітей, які потребують спеціального догляду).
Аліменти на утримання батьків: Від того часу, як батьки починають потребувати спеціального догляду, їх діти зобов‘язані забезпечувати їх утримання. Але від річного доходу відраховується частина зобов‘язань з виплат, напр., виплати на утримання власних дітей. Якщо після цього залишається не менше 100 000 євро, то сплачувати аліменти на утримання батьків необхідно.
Інші зобов’язання по виплаті аліментів: Теоретично, бабусі та дідусі також зобов‘язані платити аліменти на утримання своїх онуків і навпаки. Однак на практиці це не відіграє жодної ролі. Важливо: між братами та сестрами немає жодних зобов‘язань по утриманню!
Кілька одночасних аліментних зобов‘язань: Якщо є кілька одночасних аліментних зобов‘язань, найважливіші з них повинні бути виконані в першу чергу. Для цього законодавством передбачена певна черговість (= ранги). Перш за все повинні сплачуватися аліменти першої черги. Тільки якщо залишаться гроші, аліменти виплачуватимуться особам з наступної черги або з наступних черг.
- ша черга Неодружені неповнолітні діти та діти віком до 21 року, які навчаються в школі та проживають з одним із батьків
- га черга Всі батьки, які піклуються про дітей, а також подружжя та розлучені подружжя, які довго були одружені
- я черга Подружжя та розлучені подружжя, які не належать до 2-ої черги
- а черга Діти, які не належать до 1-ої черги (напр., діти, які здобувають вищу або середню спеціальну та професійну освіту)
- а черга Онуки та інші нащадки
- а черга Батьки
Якщо грошей не вистачає для виконання всіх зобов‘язань по утриманню осіб з однієї черги, сума грошей ділиться (так званий дефіцит доходу).
3. Хто визначає розмір аліментів?
В принципі про це можна завжди домовитися між собою!
Якщо це неможливо, розмір аліментів визначає суд або служба у справах неповнолітніх (аліменти на дітей) або управління соціального захисту (аліменти на батьків). Якщо особа, яка має право на аліменти, отримує базову «громадянську» допомогу (Bürgergeld), центр зайнятості приймає заяву про стягнення аліментів і вимагає аліменти від особи, яка зобов‘язана їх сплачувати.
4. Скільки аліментів потрібно платити?
Розмір аліментів насправді повинен визначатися індивідуально. Однак, як правило, він визначається на основі «Дюссельдорфської таблиці»: www.olg-duesseldorf.nrw.de/infos/Duesseldorfer_Tabelle
5. Чи можна збільшити або зменшити розмір аліментів?
Той, хто повинен платити аліменти, зобов‘язаний повідомити про свої доходи, якщо це вимагається від нього. Якщо дохід значно збільшився, можна вимагати більшого розміру аліментів. Якщо заробіток платника аліментів зменшився не з його вини (протягом щонайменше 6 місяців) або якщо у нього з‘явилися інші зобов‘язання по утриманню, розмір аліментів може бути зменшений.
Зверніть увагу: якщо Ви зобов’язані платити аліменти, Ви повинні робити все можливе, щоб бути в змозі їх сплачувати. Напр., втративши роботу, Ви повинні інтенсивно шукати нову. Ви також повинні бути в змозі надати підтвердження, що шукаєте роботу.
Якщо розмір аліментів має бути переглянутий, бажано поспілкуватися між собою, щоб узгодити це добровільно. Якщо це неможливо, перегляд розміру аліментів повинен відбуватися там, де визначили попередню суму (див. пункт 3). В такому випадку варто звернутися до спеціалізованої адвокатської контори (в сфері сімейного права). Якщо у Вас низький дохід, можна звернутися до місцевого суду за місцем проживання за консультативною допомогою та правовою допомогою для покриття гонорару адвоката і судових витрат (Prozesskostenhilfe).
6. Що станеться, якщо не платити аліменти?
Якщо призначені аліменти не сплачуються, їх можна примусово стягнути шляхом накладення арешту на майно боржника. Суд визначить, скільки коштів залишається в розпорядженні особи, зобов’язаної сплачувати аліменти. Потім виплачується тільки ця (зазвичай дуже низька) сума, на решту накладається арешт. У такому випадку доцільно звернутися за допомогою до консультаційного центру для боржників або до спеціалізованої адвокатської контори.
